Закят та Садака

ВЕД. «Не в тім благочестя, щоб вам звертати свої обличчя убік сходу і заходу, а благочестя – хто увірував в Аллаха, і в останній день, і в ангелів, і в писання, і в пророків, і давав майно, незважаючи на любов до нього, близьким, і сиротам, і біднякам, і подорожнім, і прохальним, і на (викуп) рабів, і вистоював молитву, і давав закят, – і виконуючі свої завіти, коли укладуть, і терплячі в скруті, і нещасті і під час лиха,– це ті, що були правдиві, це вони – богобоязливі. (Коран, Сура 2, Аят 177).

ВЕД. При тлумаченні цього Аяту Корану наша увага була утримана понятим Закят. Хоча це лише невеликий фрагмент цитованого Аяту, така увага пояснюється тим, що інститут Закяту в Ісламі займає важливе місце. Крім того, передбачені практичні кроки у взаєминах мусульман зі своїми одновірцями і з людьми взагалі.
Добродійність пожертвування мають цінність, якщо вони скеровані любов’ю і добрими намірами. У цьому відношенні наші обов'язки у цьому Аяті перераховані в розсудливій послідовності: нашим близьким, сиротам (у тому числі тим людям, що залишаються без допомоги, або ті, що можуть надати їм допомогу), біднякам, тобто, людям, що дійсно потребують допомоги, але не просять про неї. Наш борг знайти їх і, більш того, віддати їм перевагу перед тими, хто просить допомоги. Подорожні – стосовно цих людей покладені загальноприйняті принципи гостинності. Прохальники – тобто, ті, що просить і має на це право. Тому, що вони просять не через те, що ледачі, а для здійснення різних заходів, спрямованих на благо суспільства і всіх його членів. Допомагати таким людям і підтримати їх – наш борг. «На викуп рабів» – що стосується цієї категорії людей, то ми повинні робити все, що в наших силах, щоб купити їм волю. Треба пам'ятати, що рабство було, й продовжує існувати. Воно просто змінює своє обличчя. Відповідно до цього Аяту щирий мусульманин повинен допомагати знаходити волю всякому, хто відчуває на собі будь-яку форму рабства. І ще: «...і вистоював молитву, і давав закят, – і виконуючи свої зобов’язання, коли укладуть...». Пожертвування і благочестя в житті кожного мусульманина можуть носити індивідуальний характер. Але наші обов'язки не обмежуються індивідуальними. Обов'язки мусульманина мають також колективний характер. У мусульманській державі чи в місцях компактного проживання мусульман у не мусульманських країнах повинна бути створена необхідна інфраструктура для виконання колективних обов'язків.
І нарешті: «...І терплячі в скруті, і нещасті і під час лиха, – це ті, що були правдивими, це вони – богобоязливі». У всіх обставинах, радісних чи сумних, мусульманин намагається бути благочинним. Бути стійким і терплячим. Тому що він знає – у цьому його гідність.

Диктор. Радіопрограму “Ассаляму алєйкум!” створено Всеукраїнської асоціацією громадських організацій “Альраід”.

ВЕД. У цьому аяті Аллах дав перелік деяких форм поведінки і якостей, необхідних для прояву богобоязливості і благочестя. Арабське слово "Закят", що буквально означає "очищення", не має точного українського відповідника. Найближчим за значенням є слово "пожертвування". Таким чином, Закят - четвертий акт поклоніння в Ісламі, що мусульманин виконує за допомогою благодійного пожертвування на користь нужденних. Іслам проголошує, що Дійсним Власником всього є не людина, а Бог, що обдаровує Своєю милістю багатством тих людей, яких Він вважає гідними цього. Тому ті, кому Він дав більше, зобов'язані витрачати від Його щедрот на користь тих своїх братів і сестер, що потребують допомоги. Звичайно мається на увазі сума грошей, що повинна виплачуватися з різних видів власності - заощаджень і внесків, продукції, товарів, частини врожаю, призначеної для продажу, - з метою надання допомоги бідним членам громади чи забезпечення добробуту мусульманського співтовариства в цілому.
Є кілька варіантів. Закят може бути виплачений безпосередньо нужденному гідному мусульманину, але так, щоб не образити його почуттів. Він може бути спрямований на адресу ісламських організацій чи центрів для того, щоб вони використовували його на своїм розсуд. Чи ж бути перерахованим для подальшої передачі окремим особам чи організаціям у мусульманському світі. Крім допомоги людям, що потерпають від нестатків чи нещастя, фонди пожертвувань можуть також витрачатися "на шляху Аллаха". Тобто для будівництва мечетей, релігійних шкіл, лікарень і на платню тим, хто займається вивченням Ісламу, чия праця не залишає їм часу для заробляння засобів до існування.

Диктор. Радіопрограма “Ассаляму алєйкум!”. Наша поштова адреса: вулиця Дегтярівська, 25-а, Київ – 119, поштовий індекс 04119.

ВЕД. Але чому це запропоноване пожертвування називається "очищенням"? Як ми вже зазначали, всі багатства насправді належать Богу. Тому виплата пожертвування, що є частиною статку мусульманина, право на який належить Богу і мусульманській громаді, очищає майно, що залишилося, і робить мусульманина законним його власником. Жертва також очищає серце мусульманина від жадібності й егоїзму і відваджує вважати дароване йому Богом винятково своєю власністю. Серця ж тих, кому призначене пожертвування, очищаються від заздрості і ненависті стосовно тих, хто багатший за їх.
Бажано давати Закят тим, хто не просить про нього, і в розмірі, необхідному для задоволення лише найбільш нагальних потреб, а не для придбання того, що не є необхідним. Адже в будь-якому суспільстві завжди знайдуться люди, що з тієї чи іншої причини є в нестатку: через нещастя, немічність, неможливість знайти роботу, а також сироти, вдови, старі, нездатні працювати і ті, що не мають нікого, хто подбав би про них.
Варто пам'ятати, що Закят був заснований чотирнадцять століть тому. Незважаючи на всі сучасні економічні досягнення, методи розподілу багатств і заходи для забезпечення права людей на задоволення їхніх основних потреб, жодна ідеологія чи економічна система так і не змогла створити інститут для розв'язання проблеми бідності, що зрівнявся б із інститутом Закяту в Ісламі. Адже крім виплати обов'язкового пожертвування, Іслам спонукує мусульман, по мірі можливості, здійснювати добровільну благодійну діяльність на користь нужденних. Тому що в Корані говориться: "Ніколи не досягнете ви благочестя, поки не будете витрачати те, що любите. Але, щоб ви ні приховували, - Аллах про це знає" (Сура 3, Аят 92).

Диктор: Ви слухаєте радіопрограму «Ассаляму алєйкум!».

ВЕД. Милостиня аль-фытр - необхідна (ваджіб) щорічне пожертва заможних мусульман наприкінці місяця Рамадан на користь бідних і нужденних.
Ця традиція бере початок із другого року хіджри - переселення Пророка Мухаммада до Медини, коли фітр-садака була призначена обов'язком правовірних поряд із постом і закятом. «Фітр» - по-арабськи вживається в значенні результат посту. Звідси й поняття - милостиня аль-фітр. Фітр-садака - знак віддяки Творцеві, що створив нас вищими істотами у всесвіті й дав можливості користуватися Його дарунками.
Це - милостиня припинення посту. На відміну від закята, що повинен виділяти заможний мусульманин за своє майно, фітр-садака є обов'язковою милостинею за кожного віруючого, що зустрів частину місяця Рамадан: виплата милостині аль-фітр накладається на кожного повнолітнього мусульманина, що повинен виділити милостиню за себе й за мусульман, що є його утриманцями (навіть якщо це немовля, що з’явилося на світ в останній день місяця Рамадан). Ібн Умар повідомив громаду: «Наш Пророк зобов'язав роздавати милостиню аль-фітр кожному мусульманину - вільному й рабу, чоловіку й жінці, мірою 1 са' ячменя або хурми». Виходячи із цього хадиса та вказівок, що містяться в інших хадисах, вчені дійшли висновку, що милостиня аль-фітр є необхідною (ваджиб).
Милостиня аль-фітр - ритуал, що підводить піст до досконалості. Недарма вчені вподібнили фітр-садаку існуючому у розпорядку намазу «саджда-сахв» («виправному поклону»). Подібно тому, як уклін усуває помилки, допущені в намазі, так і фітр-садака виправляє хиби й недоліки посту. Ібн Аббас сказав: «Посланник Аллаха поклав обов'язки по милостині аль-фітр як очищення тих хто постить від дозвільних слів і занять, поганих і нестриманих висловлювань, і допомагає в харчуванні бідних...»
Як ми вже відзначали, піст не складається виключно із обмежень в їжі, питті й утриманні від подружніх стосунків. Всі ці дії відносяться до фізіологічних інстинктів людини, тоді як у пості сполучаються фізичні й духовні засади. Людина покликана дисциплінувати себе всіма органами, зором, слухом до найтонших деталей.
Стосується суспільного боку милостині аль-фітр, то ця традиція, пов’язана зі святковими днями, дарує радість бідним, прикрашає їхній вбогий стіл, допомагає хоч якоюсь мірою полегшити тягар потреби. У хадисі, переданому від Ібн Умара, сказано: « У цей день (день свята) не змушуйте просити бідних милостиню». Фітр-Садака створює теплу ноту у стосунках багатих і бідних, допомагає якоюсь мірою усунути різницю в матеріальних статках.
Милостиня аль-фітр виділяється у вигляді передбаченої Шаріатом певної кількості продуктів: з фініків, ізюму, ячменя - 1 са', із пшениці - половина са'; або виплачується його грошовий еквівалент (його розмір варто дізнаватися в офіційних релігійних органах даної місцевості, де розраховується сума закята з урахуванням фінансової ситуації в даній країні).
Вчені вважають, що для виконання фітр-садака не обов'язково мати ту нормативну кількістю статку, що передбачена для виплати «закяту». Тому кожен правовірний, що має достатньо засобів, повинен роздавати фітр-садаку від свого імені й від імені своїх утриманців. Виплачувати фітр-садаку за дружину, повнолітніх дітей, своїх батьків, рідних братів і сестер не входить в обов'язок. Однак можна виплатити фітр-садаку й за них.
Богослови одноголосно стверджують, що фітр-садака виплачується тим категоріям людей, кому повинен виплачуватися закят.
Милостиню аль-фітр не дозволяється давати людям, що мають статок, при якому людина сама винна.
Практика фітр-садака служить розвитку почуття соціальної справедливості в суспільстві, є дуже значимою життєдайною традицією.