Текстовая версия выпуска
Те, що Іслам вклав величезну цінність у людське життя, є маніфестом високого становища людини. Це виражено в Корані в наступних рядках:
"Ми наказали синам Ізраіля: "Якщо хтось вб'є людину не, щоб відомстити за <вбивство> іншої людини й <не, щоб відомстити> за насильство на землі, то це прирівнюється до вбивства всіх людей. Якщо хтось оживить небіжчика, то це прирівнюється до того, що він оживив всіх людей" (Коран, сура 5,є аят 32).
Посилання на синів Ізраїля являє собою безперервність основних цінностей, які є загальними у всіх небесних релігіях. І іудаїзм, і Іслам присвячують себе захисту людського життя. Немає жодної різниці, чи є жертва євреєм, мусульманином або кимось ще. Захищена цінність цілісна й неподільна, агресія проти одного дорівнює агресії проти всіх. Життя не тільки нескінченна цінність, воно також є священним: "Не вбивайте людини, окрім як по праву, адже це заборонив Аллах" (Коран, сура 17, аят 33).
Видатний вчений Аль-Ґазалі, звернувши увагу на ці аяти, зробив висновок: "щодо недоторканності життя й заборони агресії проти нього, мусульмани й немусульмани рівні. Напад на особисту безпеку немусульман спричинить таке ж покарання в цьому світі й майбутньому житті". (Мухамад аль-Ґазалі „Хукук аль-інсан”).
Під час бою, кожен воїн бере персональне зобов'язання не позбавляти життя цивільних осіб. Отже, незаконно нападати на жінок і дітей, літніх і божевільних, хворих і інвалідів, а також священиків, ченців і зайнятих поклонінням, окрім того землеробців, які зайняті своєю роботою на полях за умови, що вони не залучені до конфлікту. Хадис містить деталізовані інструкції для всіх них, і Пророк (нехай благословить його Аллах та вітає) взагалі радив військовим командирам і солдатам у бойових діях бути справедливими, уникати жорстокості, насильства й закликати до миру.
Диктор. Радіопрограму “Ассаляму алєйкум!” створено Всеукраїнської асоціацією громадських організацій “Альраід”.
ВЕД. Іслам забороняє насильство стосовно невинних людей ким би вони не були, яким би не був цей напад чи то на саму людину, чи на її честь чи майно, та ким би не був агресор чи правителем. чи виконавцем його волі. Влада не дає права проливати кров людей, заподіювати шкоду майну, спокою й особистій недоторканності. Пророк Мухаммад оголосив людям, що зібралися до нього під час його прощального паломництва: „Проливати кров один одного, зазіхати на честь, завдавати шкоди майну заборонено, і заборона ця непорушна аж до настання дня Останнього Суду. Іслам встановлює наступні головні принципи в цьому питанні. Перший принцип. Іслам забороняє насильство стосовно невинних людей. Цей закон застосовується не тільки до мусульман, він ставиться до усіх, хто не є людьми війни. Навіть у часи воєн і боїв Іслам не дозволяє вбивати мирних людей, жінок, дітей, старих і священнослужителів, що присвятили себе поклонінню Богові у своїх храмах. Це й є обставина, що змушує справедливих і не застережених істориків на Заході стверджувати: не знала історія воїнів більш справедливих й чесних, ніж мусульмани.
Диктор. Радіопрограма “Ассаляму алєйкум!”. Наша поштова адреса: вулиця Дегтярівська, 25-а, Київ – 119, поштовий індекс 04119.
ВЕД. Другий принцип. "Жодна душа не понесе ноші інший". Кожна людина відповідає за свої власні вчинки, але не за справи інших, і не несе вона ноші іншої, нехай навіть найближчої людини. Не може син бути покараний за злочини батька, а батька не можна карати за злочини сина - у цьому полягає вище право й справедливість. Цей закон встановлюється в багатьох аятах Корану, про це говорилося в Божественних книгах до нього: "Хіба йому не говорили про те, що міститься в сувоях Мойсея й Авраама, що був вірний заповіді, <що говорила>, що жодна несуча <душу> не понесе ноші іншої" (Коран, сура 53, аяти від 36 до 38).
Тому вражає, що подібні люди закликають до Ісламу, носять його символи, говорять від його імені, твердять, що вони шукають мученицької смерті, - і зводять помсту невинним простим людям! Вони не мають ніякого відношення до проголошуваного ними.
Чи можна уявити, що людині або групі осіб дозволено нападати на народ якоїсь країни з-за помсти до деяких його представників або через конфлікт із правителем цієї країни?
Припустимо, що правитель допустив помилку або вчинив злочин. То у чому винен звичайний громадянин, щоб зазнавати кари за його помилки й злочини? І хто зробив тебе, викрадача, суддею? І хто тобі дав право й владу звинувачувати, судити й виконувати вирок?
В Ісламі оберігається особиста недоторканність кожної людини при його житті і його тіла після смерті. І сказав Пророк: "Нанесення каліцтв тілу померлі подібно нанесенню каліцтв живій людині" (Ахмад). Мусульманські вчені говорять, що вбивця не надолужить свого гріха. У хадисі говориться: "Якщо мешканці небес і мешканці землі приймуть участь в убивстві віруючого, Аллах кине їх до пекла".
Трерій принцип. Мета не виправдує засобу. Іслам не допускає досягнення правильної мети низькими засобами й відкидає маккавеллівську філософію, що стверджує, що ціль виправдує засоби. Шляхетна мета вимагає чистих засобів для свого досягнення. Тому забороняється збір засобів недозволеними методами для їхньої витрати на добродійність і для роздачі милостині. Пророк сказав: "Аллах - Добрий, і не приймає Він нічого, крім добра". І сказав він: "Не прймє Аллах молитви без чистоти, і не приймає Він милостині від казнокрада".
Величина злочину більша в тих, хто прикривається Ісламом, проголошує запопадливість в ім'я його, тому що всі вчинені ними злочини несправедливо приписуються Ісламу й несправедливо ганьблять його. Іслам у Книзі своїй, Корані, Сунні Пророка, керівництві його сподвижників, у дусі своєї цивілізації й у загальному напрямку розвитку свого суспільства категорично відкидає подібні діяння, що відрізняються варварством, жорстокістю, відсутністю людяності й моральності.
Диктор: Ви слухаєте радіопрограму «Ассаляму алєйкум!».
ВЕД. Аллах приділяє велику увагу способам побудови й зміцнення здорового людського суспільства. У зв'язку з цим ще раз нагадаємо, що саме людина є головною темою Корану. Велика кількість аятів вказує на фактори, що послабляють суспільство, і перешкоджають його зміцненню.
Але ж, яким є місце людини в суспільстві? Як відомо, із усіх факторів виробництва найголовніший - людина. Усвідомлюємо ми це чи ні, але основою такого висновку є Коран. Всевишній говорить: "Я встановлю на землі намісника..." (Коран: Сура 2, аят З0). І цим намісником є людина. Все, що створено Аллахом, створено для намісника. Сам же намісник створений для поклоніння Всевишньому. На нашій планеті є чисельні й різноманітні істоти, які своїми якостями чи здібностями, або за своєю природою перевершують нас, людей. Слони мають перевагу над нами у вазі й розмірах. Лев, тигр та їм подібні - у силі. Інші - у строкатості, швидкості, плодовитості. Але, незважаючи на все це, Всемилостивий, Всемилосердний Бог наділив людину розумом, за допомогою якого вона здатна підкорити собі всіх, у тому числі й Слона - незважаючи на його розміри. Завдяки її розуму, роль людини у Всесвіті надзвичайно важлива. Те, що відбувається з нами, будь-який наш стан, звичайно, відображається на навколишньому світі. Але для забезпечення гармонії у Всесвіті необхідні взаємоповага, розуміння й дружба - між людьми. Коли ці компоненти відсутні – місце мають війни, ворожнеча, ненависть... У результаті ми самі, своїми руками, руйнуємо природу, вбиваємо один одного, створюємо проблеми, на подолання яких потім витрачаються значні засоби й зусилля. \\
Всі створіння - Божі діти, і ті з них миліші Богові, що добре ставляться до Його дітей. Так сказав Пророк Мухаммад. Людина - намісник Всевишнього на землі. Отже, із усього, що Бог створив, найважливішою є людина, і всі Інші творіння Бога створені для того, щоб допомагати людині у здійсненні його ролі. Однією з них - забезпечення миру й рівноваги в суспільстві. \\ Нікому не дозволено заподіювати шкоду або зло іншому. Але у випадку, коли людина сама виявляється жертвою злодіяння з боку іншої, то, відповідно до Корану, вона повинен захищатися. \\
Висновок такий: ми всі - люди, діти Адама, всі - Божі діти. Тому головний принцип людської спільноти - це підтримання миру й злагоди через дотримання справедливості у ставленні до інших, в дотриманні своїх прав й обов'язків стосовно інших членів суспільства.